Відродження історичної пам’яті
14 жовтня козаки «Окремого природо-правозахисного округу МГО «Козацтво Запорозьке» відсвяткували день Українського козацтва відкриттям пам’ятного знаку на честь 370-ї річниці битви під Жовтими Водами у 1648 році у сучасному с.Миколаївка-І Дніпровського району Дніпропетровської області, на місті поховання Запорозьких козаків померлих від ран. Встановлення цього пам’ятного знаку засвідчило ту справедливу історичну пам’ять 370-річної давнини про славних козаків Війська Запорозького під керівництвом Богдана Хмельницького.
19 квітня 1648 року Б.Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького. «Або смерть, або перемога над поляками», — така була ухвала ради.
Гетьман Потоцький зібрав понад 30000 війська; дві частини 18000 (6000 реєстрові козаки та 12000 жовнірів та драгунів) повинні були об’єднатись біля Кодака, де знаходилась польська залога, а потім виступити проти Запорозької Січі. Дізнавшись про наступ поляків, козацька рада вирішила відрядити Б.Хмельницького з 9000 загоном в Україну, щоб не дати ворогові ступити на Запоріжжя. Решта ж війська Запорозького повинна була залишитися на Січі.
22 квітня 1648 року загін Хмельницького, маючи лише 12 поганеньких гармат, виступив проти добре озброєного польського війська. Сам же Хмельницький вирушив із Січі і перш за все взяв Старий Кодак, не бажаючи залишати ворожу фортецю у себе в тилу. Потім його військо підійшло до річки Жовті Води і отаборилось саме там, де «водні» загони реєстрових козаків мали висадитися на берег, щоб з’єднатися з військом Стефана Потоцького.
Але Б.Хмельницький пилкою промовою перед реєстровцями переконав їх приєднатись до Війська Запорозького. Оголосивши своїм полкам, що їм на підмогу йдуть реєстрові козаки, він наказав атакувати поляків.
Запорожці були погано озброєні, обідрані і майже голі, бо за десять років занепаду козаччини Військо Запорозьке зовсім зубожіло. Та козаками рухала жага помсти за покривджену Україну і бажання здобути свободу.
Козаки завзято кинулись на ворога і так міцно вдарили, що ляхи не могли проти них встояти. Звістка про перемогу над поляками прудкою ластівкою полетіла по Україні. Кобзарі ходили з міста у місто, з села до села оспівуючи перемогу козаків, пророкуючи визволення від польського ярма і закликали приєднуватись до боротьби… (історична довідка).
Козаки округу з книги письменниці Шевцової Зої Іванівни «Широке село під горою: Карнаухівські хутори — Миколаївка-І» ще більше узнали ту історичну оповідь Михайла Лояна про поховання в центрі (Кархуторів) Миколаївки-І померлих від ран козаків після доленосної переможної битви над польською шляхтою під Жовтими Водами у 1648 році, яка стала початком визвольної боротьби за незалежність України.
У ті часи ці землі були частиною Кодацької паланки і належали війську Запорозькому. Цікаво, що в сучасній Миколаївці-І відділений куток села й донині зберіг свою історичну назву «Третя Сотня».
Через місцевість, де нині знаходиться с.Миколаївка-І, пролягав найкоротший шлях до Запорозької Січі. І немає сумніву в тому, що козаки часто відвідували цю долину. За народними переказами, саме тут на крутій могилі вони поховали своїх побратимів, які померли від ран отриманих під час переможної битви на Жовтих Водах. Біля балки Княжі Байраки з 29 квітня по 16 травня 1648 року силами Війська Запорозького на чолі з Б.Хмельницьким і за допомогою кримсько-татарських загонів, очолюваних Тугай-Беєм, було розгромлено польську шляхту і покладено початок визвольної війни українського народу за становлення своєї державності.
Старші люди пам’ятають, що на місці, де зараз розташований меморіал героям Другої світової війни, була розташована давня козацька могила. Козаки були християнами і вони не насипали великих пагорбів-курганів над тілами своїх побратимів, а використовували кургани, які були насипані невідомими племенами кочевників у сиву давнину. Символічно, що саме на такому давньому кургані в центрі села Миколаївка-І спочивають останки захисників рідної землі, які героїчно боронили її в різні історичні епохи — від XVII до XX століть.
Саме тут 14 жовтня 2018 року було відкрито пам’ятний знак померлим козакам у 1648 році за усіма канонами православ’я.
Козацтво — символ волі та могутності України. Степові лицарі втілювали силу і звитягу, бойовий дух і братерство, мужність і кмітливість, щедрість душі та любов до гумору.
Враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності Президент України Леонід Кучма за Указом №966/99 від 7 серпня 1999 року постановив День Українського козацтва відзначати щорічно 14 жовтня — на свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Відродженням Козацького війська Запорозького України почав займатись Верховний отаман України Дмитро Сагайдак ще у 1996 році, у подальшому утворивши Всеукраїнську громадську організацію «Козацьке військо Запорозьке України» (ВГО КВЗУ). Ще більшого імпульсу до національного єднання та зміцнення української ідеї козацтва надав Указ Президента Леоніда Кучми №1092/2001 «Про національну програму розвитку та відродження українського козацтва у 2002-2005 роках».
У цей час 16 листопада 2002 року за рішенням Верховної козацької ради ВТО КВЗУ у м.Дніпропетровську створено Новокодацьку паланку, де першим отаманом було обрано генерал-осавула Олександра Пилипенка.
У жилах мешканців с.Миколаївка-І — нащадків славного козацького роду — ніколи не стигла козацька кров. Героїзм і відвага доблесних захисників Вітчизни — основа державної політики у вихованні патріотизму молодого покоління.
Згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка за №378/2007 від 04.05.2007 року «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» проводиться впорядкування пам’яток історії та культури пов’язаних із козацьким минулим. У контексті цього справедливим є встановлення в центрі с.Миколаївка-І пам’ятного знаку козакам Б.Хмельницького, героїчно загиблим та померлим від ран під час переможної битви під Жовтими Водами у 1648 році за православну Україну.
За свідченням істориків-краєзнавців, даних архівів та усних переказів старожилів — «тяжкопоранених козаків після битви везли повз наше село до Козацького Самарського монастиря, розташованого біля Новомосковська, або на Хортицю, на Запорозьку Січ. Тих, хто вмирав дорогою, ховали у братській могилі в центрі села».
Визвольну війну з польською шляхтою в XVII ст, Другу Світову в ХХ ст. та сучасні бойові дії на Донеччині та Луганщині об’єднує одна національно-патріотична ідея: боротьба за територіальну цілісність і незалежність України.
Пам’ятний знак — не тільки згадка про минуле, це символ що несе в собі конкретний зміст, емоції, а саме силу і дух українського народу, патріотизм і рішучисть.
Козаки ніколи не шкодували грошей на пожертву, вважали це благородною, святою справою. Сучасне покоління нащадків козаків також непорушує цю традицію. І козаки «Окремого природо-правозахисного округу МГО «Козацтво Запорозьке» зібрали кошт на пам’ятний знак, який встановили в с.Миколаївка-І, а це козацькі родини:
- генерала козацтва Сердюкова В.
- генерал-хорунжого Гаращенка І.
- генерал-хорунжого Кабаченка В.
- генерал-осавула Макаренка О.
- військового старшини Горобця В.
та козаки:
- генерал козацтва Пилипенко О.
- генерал-командор Середа П.
- генерал-осавул Крупейник Л.
- генерал-осавул Науменко С.
- козацький полковник Гавриш С.
- козацький полковник Шульга С.
- козацький полковник Толстов І.
- козацький полковник Чуприна Г.
- козацький полковник Ігнатенко А.
- військовий старшина Хачатрян А.
- військовий старшина Ягудзинський В.
- військовий старшина Щербина А.
- осавул Маляренко В.
- осавул Никитенко Ю.
- осавул Черняк В.
- сотник Скворцов О.
- хорунжий Діденко О.
- хорунжий Аванесов О.
- хорунжий Губкін О.
- підхорунжий Білій О.
Мешканцям с.Миколаївка-І передано Сертифікат на цей
пам’ятний знак.
За значний внесок у відродження козацтва Запорозького:
- козачку об’єднання «Берегиня» округу Шевцову Зою Іванівну було нагороджено Почесною грамотою Гетьмана МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитра Сагайдака та золотою медаллю «Берегиня козацького роду»;
- голову сільської ради с.Миколаївка-І Чорну Антоніну Володимирівну нагороджено Грамотою Гетьмана МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитра Сагайдака та срібною медаллю «Берегиня козацького роду».
Заходи щодо відкриття пам’ятного знаку пройшли урочисто у присутності козаків МГО «Козацтво Запорозьке», істориків-краєзнавців Дніпропетровської області та мешканців й шкільної молоді с.Миколаївка-І.
Матеріал підготував:
головний писар/нач.штабу, генерал козацтва В.Ф.Сердюков