Новини козацтва

Президент України має стати Гетьманом українських козаків

Те, що робилось протягом останніх чотирьох років з козацтвом в Україні – це є справжній політичний заказ на роз’єднання в козацькому русі, на знищення козацтва. І в наслідок цього українське козацтво дещо зупинилося у своєму розвитку. Слід зазначити, що на сьогодні в Україні відбувається занепад цілої низки козацьких формувань.

Більшість козацьких організацій тримаються лише на відданості її членів, національній ідеї. Фінансування з боку держави на козацькі заходи відсутнє, закон про козацтво – це пусті балачки, але козацтво всупереч обставинам живе і вічно буде жити.

В Україні козацтво не відокремлювалося від держави, тим паче – від суспільства, а навпаки прагнуло ствердитися у ньому.

Якби у всіх козаків України була духовна єдність, ми досягли б значно більших успіхів. Духовна єдність – це домінантна, найважливіша передумова подальшого розвитку козацтва в Україні. Важливо аби кожен українець відчув себе членом козацького братства, громадянином козацької держави, і щоб верхи це усвідомили.

Не треба зазіхати на те, що має героїчне минуле в історії України та широку підтримку народу. Козаччина – це становий хребет українського народу, так було, є і буде.

Час перед нами, козаками, ставить нові завдання. Зокрема, сьогодні знов чітко проглядаються тенденції щодо консолідації козацького руху. А депутатам Верховної Ради необхідно змінити своє ставлення до козацтва та не приймати необдуманих законів, направлених проти козацького руху.

Після правління Віктора Януковича, який не став гетьманом для козаків України, а лише загострив питання козацького руху на рівні Верховної Ради та Кабміну, нова влада мала б сприяти розвитку козацтва, а не сепаратистському рухові. Козацтву влада мала б надати окремий статус, адже Україна фактично народилася із козацького руху. Але, як завжди, сталося те, що сталося.

Втім, ідеологією козацтво однаково позитивно сприймають як на сході, так і на заході України. Бо ми, козаки, поширюємо національну ідею нашої держави на всій її території.

Попередня влада боролась проти своїх же українських козаків. В той же час, значно легше було донським, кубанським козакам, які у своїй більшості розташовуються в Криму, Луганській та Донецькій областях та підтримують проросійські настрої. Адже в Росії існує діючий «Закон про федеральну службу козаків».

І в цей тяжкий час для України, завдяки нинішньому підходу до козацтва, ще не утворились офіційні, узаконені підрозділи по захисту країни. Це лише на руку сучасним олігархічним кланам та партіям, які й надалі будуть ще більше насаджати свою ідеологію споживацтва в структури козацтва України. При таких обставинах українське козацтво просто втрачає майбутнє. Адже козак – це людина вільна й незалежна.

Законотворці-депутати не хочуть давати козакам офіційний, законний статус, не хочуть, аби козаки захищали свою Вітчизну, вони не хочуть, аби козаки йшли у військо та в політику. Натомість, вони тепер самі віддають козацькі звичаї, мову, культуру та їх землю нашому ворогу (те, що сталося з Кримом та діється на Донбасі). А коли козаки пропонували взяти на себе функцію народного контролю, то відразу проти козацтва почався справжній наступ. Бо ця ніша вже була потрібна політикам з опозиції для майбутніх «Майданів» та переворотів.

І нехай зрозуміють політики, що така сила як козацтво нікуди з України не дівалося. І не тільки козаки, а й козацька ідея, свідомість. І не треба розглядати козацтво в межах закону України «Про об’єднання громадян», тобто як «аморфно-опереткове» утворення. А треба приймати справжній закон «Про українське козацтво».

Загалом ми, козаки, незадоволені тим, що ні попередній уряд, ні президент Янукович не здійснювали ніяких заходів щодо координації зусиль козацьких організацій у державотворчому процесі. Як буде далі – подивимось.

Україна зараз перебуває на переломному і водночас непростому етапі свого розвитку. У нашій державі має бути сила, зорієнтована не на політичну кон’юнктуру, а на державний інтерес, який має бути стабілізатором ситуації. І цією силою і виступає козацтво. Її повинен признати та очолити козак-президент, який прийме булаву й стане Гетьманом усіх козаків України.

У 1992 році на острові Хортиця Леонід Кравчук прийняв гетьманську булаву з рук козаків. Наступний Президент, Леонід Кучма, не вважав за потрібне підтримувати подібні традиції, хоча все ж сприяв розвитку козацького руху. Саме за час його правління видано Указ «Про розвиток козацтва в Україні».

Віктор Ющенко прийняв у 2005 році булаву і став Гетьманом козаків України. Стосунки між козацтвом і державою пожвавішали. Було видано Указ «Про розвиток українського козацтва». Відбулось обговорення проекту закону «Про козацтво». Закон готовий і чекає свого розгляду на засіданні Верховної Ради і по нинішній день.

За часи правління Віктора Януковича не діяли ніякі програми та укази, нібито через фінансову кризу, справжніх відкритих стосунків між владою та козацькою спільнотою взагалі не підтримувалось. І це все робилось лише для того, аби в козацькому русі настало роз’єднання…

Але козаки продовжували й продовжують надалі свою роботу по відродженню історії, співпраці із суспільством. За роки незалежності козацтво в Україні відродилося, адже суспільство готово до цього, і саме тому воно підтримує його та сприяє розвитку козацтва.

У квітні 2014 року в Києві на засіданні 47-ї Малої Ради МГО «Козацтво Запорозьке» було підтримано пропозицію Дмитра Сагайдака «Про активну підтримку на позачергових президентських виборах в Україні кандидата в Президенти, козака МГО «Козацтво Запорозьке» Петра Порошенка». І так сталося, що Президентом України за підсумками позачергових виборів в Україні 25 травня 2014 року у першому турі було обрано саме козака МГО «Козацтво Запорозьке» Петра Порошенка.

Президент України Петро Порошенко, як козак, повинен об’єднати Україну та стати Гетьманом усіх козаків оновленої держави. Бо Україні, як козацькій державі, вже виповнилося 365 років. І найкраща форма самоорганізації українотворчих сил – це Гетьманство, а місія козацтва в Україні – державницька. І Гетьманом України повинен бути козак-президент, бо це незмінна традиція Козацтва Запорозького та багатьох козацьких організацій України, де ця норма закладена та прописана в її статутах.

Знов, як у квітні 2005 року усім козацьким формуванням України необхідно зібратися в межах Ради і обговорити подальші кроки українського козацтва, повернутись до відновлення координаційної Ради козацьких організацій при президенті-гетьмані України із об’єктивним та неупередженим ставленням до позицій усіх існуючих козацьких організацій, з урахуванням попередніх помилок та суперечок.

Необхідно наділити Президента усією повнотою гетьманської влади, неподільної та відповідальної, аби він зміг унеможливити диктатуру та уберегти від неї у подальшому увесь український народ. А Закон «Про козацтво в Україні» повинен захистити козаків, адже вони мають діяти у своїй країні за законом.

З приходом на посаду нового Президента України Петра Порошенка, людини, котра щиро шанує козацькі традиції, у нас, козаків, з’явилася ще одна надія на подальший розвиток козацтва в Україні, з’явилась можливість ще більше конкретними справами служити Україні, заради процвітання якої варто жити і працювати, усвідомлювати себе українцями, незалежно від етнічного походження, полюбляти свою землю як найкращу і єдину Батьківщину, заради єдиної могутньої держави – України.

Ми не маємо права втрачати оптимізму, сили, духу і віри в краще майбутнє. Якщо ми, козаки, неспроможні будемо цього зробити, то ми підемо в забуття.

Головний писар (нач. штабу)
МО МГО КЗ «Окремого природо-правозахисного округу МГО Козацтво Запорозьке»
генерал-командор Сердюков В.Ф.

 

Добавить комментарий