Про славне козацьке коріння Гоголя

Триста-п’ятсот років тому наш край звався не інакше, як Ukraine Terra Cossacorum, що у перекладі означало «Україна земля козацька», а більшість її населення звалося козаками, незалежно від того – належали вони до козацького стану чи ні.

До головних лицарських чеснот козака належали мужність, відвага, гідність, вірність, честь, добра слава, здатність до самопожертви, патріотизм, служіння високим ідеалам – боротьбі проти ворогів святого Христа, оборона Вітчизни, захист православної Церкви. Гетьмани Війська Запорозького неодноразово наголошували на своєму лицарському служінні всезагальному Християнству та повсякчасній боротьбі проти його ворогів.

У XVII столітті тогочасні поети писали про козацьких гетьманів не інакше як про славних полководців степового війська України-Русі:

ГогольУ тім війську стрічали і князя, і пана,
Не одного з них мали провідцю-гетьмана,

Не особою гетьман, військом є славний
Також гетьманом – і військо, і доказ то явний.

Що є гетьман без війська чи військо без нього?
Ні, не важать нічого одне без одного.

Гетьман Війська Запорозького Іван Виговський проголошував, що «коли цар у себе в країні є цар, то і гетьман у себе в країні такий самий король чи князь».

ГогольМикола Васильович Гоголь був нащадком полковника Подільського полку та наказного гетьмана Правобережної України (1671-1674 рр.) Євстафія Гоголя (роки життя 1619-1679 рр.). У грудні 1974 року король Ян ІІІ Собеський надав подільському полковнику Євстафію Гоголю привілей на володіння селом Вільховець (воно існує й донині в Новоушицькому районі Хмельницької області). Ця королівська грамота цікава тим, що її копія була використана у 1784 році писарем військової канцелярії Миргородського полку, дідом видатного письменника, Опанасом Дем’яновичем Гоголем-Яновським для підтвердження свого шляхетного (дворянського) походження.Очевидно, що сам дід Опанас доніс інформацію до сина Василя – батька майбутнього письменника, про їхнього знаменитого пращура – Євстафія Гоголя.

Батько Миколи Гоголя – Василь Опанасович Гоголь-Яновський вже у 10-літньому віці, як син писаря Миргородського полку, був записаний до козацького реєстру значковим товаришем Війська Запорозького. З огляду на імперську політику російського уряду щодо поглинання автономної козацької України наприкінці 1787 року батька письменника зарахували корнетом армії Російської імперії.

Василь Опанасович та його дружина Марія Іванівна Косяровська (теж походила з відомого козацько-старшинського роду) брали активну участь у формуванні козацьких полків на території Полтавщини для допомоги регулярним військам Російської імперії у війні з французьким імператором Наполеоном Бонапартом. З огляду на це родина Гоголів-Яновських набуває певного авторитету.Гоголь

З часом батько Миколи Гоголя стає відомим на Полтавщині автором багатьох рукописних комедій, водевілів та віршів на українській та російській мовах. Микола Гоголь дуже цінував твори свого батька. Спроба віршування вже у молоді роки, бажання стати літератором – все це було передано українським письменником та козаком Василем Опанасовичем Гоголем-Яновським своєму синові у спадок.

Фахівці зібрали вже чимало історичних документів та матеріалів, які висвітлюють сюжети, пов’язані з українським козацтвом і козацьким родом довголітнього полковника Війська Запорозького Євстафія Гоголя часів Богдана Хмельницького, до якого належав і сам Микола Гоголь.

Пізніше легендарний нащадок звеличить його до легендарної постаті і оспіває в обрізі Тараса Бульби. «Не погибнет ни одно великодушное дело, и не пропадет, как малая порошинка с оружейоного дула казацкая слава» — так писав Микола Гоголь у повісті «Тарас Бульба». Цей вислів найкраще засвідчує бажання письменника долучитися до творення народного сказання про козацтво як визволителя й захисника українців від іноземного поневолювача.

Якщо порівняти образ літературного героя Тараса Бульби із історичним діячем доби Богдана Хмельницького та Петра Дорошенка наказним гетьманом і полковником Євстафієм Гоголем, то побачимо між ними багато аналогій. Обидва були полковниками Війська Запорозького. У них було по двоє синів приблизно одного віку. Сини полковника Євстафія Гоголя навчалися у вищому навчальному закладі міста Львова. Так само літературні герої Остап і Андрій отримували освіту, хоча й у Києво-Могилянській академії. У повісті Тараса Гоголя син Тараса загинув від рук поляків, а молодший перейшов на бік братовбивць. Тут простежується пряма аналогія з долею синів пращура письменника: один з них (теж старший) застрелений у 1671 році жовнірами під час оборони Могилева, а інший невдовзі у 1674 році перейшов на бік поляків, які перед тим вбили його брата.

Саме тікаючи від польської погоні з Могилева, під час переправи через Дністер, старий подільський полковник Євстафій ледве не загинув. Чи не нагадує це відомий сюжет із втечею від «ляхів» гоголівського Тараса Бульби, хоча вже й доповнений описом переправи козацького ватажка через Дністер?

Таким чином, можна зробити висновок,що прототипом повісті «Тарас Бульба» був ніхто інший, як заслужений козацький старшина – полковник Подільського полку та наказний гетьман правобережного козацтва в останній чверті ХVІІ століття  Євстафій Гоголь.

ГогольСвоє розуміння феномену українського козацтва як одного з видатних явищ європейської історії Микола Гоголь висловив так: «…Это толпа, разросшись и увеличившись, составила целый народ, набросивший свой характер и можно сказать колорит на всю Украину, сделавший чудо – превративший мирные славянские поколения в воинственный, известный под именем казаков, народ, составлявший одно из замечательных явлений европейской истории…».

Основною метою козацтва була боротьба за рідну православну віру. В. Белінський на повість «Тарас Бульба» з захопленням писав: «И какая кисть широкая, размашистая, резкая, быстрая!… И какая поэзия энергическая, могучая, как эта Запорожская Сечь, то гнездо, откуда вытекают все гордые и крепкие, как львы, откуда разливается воля и казачество на всю Украину!».

Шановні козаки! Вивчайте історію козацтва, пізнавайте її історичні та літературні джерела, як приклад – історико-літературну діяльність Миколи Васильовича Гоголя – повість «Тарас Бульба». Дізнавайтесь про козацьке коріння свого роду!

З повагою, головний писар МО МГО КЗ «Окремого природо-правозахисного округу МГО Козацтво Запорозьке»,
Генерал-полковник Сердюков В.Ф.

(Використані матеріали доктора історичних наук Тараса Чухліба)

One thought on “Про славне козацьке коріння Гоголя

  • 08.05.2016 в 10:47
    Permalink

    КАЗАК БЕЗ ВЕРЫ НЕ КАЗАК!

    В истории славянских народов возникновение казачества занимает одно из главных мест. Споры по этому поводу длятся на протяжении нескольких столетий. Существует огромное количество гипотез относительно возникновения казачества. Появление казаков привело к значительной трансформации в историческом развитии славянских земель, а также сыграло не последнюю роль и для всей Европы в целом.
    Слово «казак» впервые было упомянуто в рукописи конца XIII века и имело значение «сторож», или «дежурный». Еще раньше встречалось в тюрко — язычных наречиях, означая свободного вооруженного человека. Возникновение казачества, как уникального общественно – политического явления сложилось на территориях, особенностью которых являлось отсутствие крепостного права и пограничный статус. Со временем казачество переросло в отдельную сословную группу со своими экономическими и общественными интересами, но главной задачей всегда оставалась защита интересов народа. Можно утверждать, что появлению казачества способствовала необходимость защиты границ от набегов соседних кочевых народов.
    Казаком мог стать каждый христианин мужского пола, независимо от социального положения. Прием в казацкое братство был прост: «ВЕРУЮ В ХРИСТА И В СВЯТУЮ ТРОИЦУ» и перекреститься. Женщин и детей не принимали. Отказываясь признавать авторитет, какого – либо правителя казаками осуществлялось самоуправление на основе традиций и обычаев, сформировавшихся на протяжении поколений казацких родов. Все до единого казаки имели равные права и принимали непосредственное участие в решении насущных проблем. Важнейшие вопросы решались на общих собраниях.
    На протяжении всей истории казачество не мыслило себя отдельно от Православной веры, и духовное воспитание казаков всегда было связано с традициями христианского воспитания. Благодаря воинству казацкому многие территории сохранили свою самобытность и Православную веру. Православная Церковь всегда видела в казачестве своих верных духовных чад и осознавала свою пастырскую ответственность за сохранение в современном казачестве верности истинной христианской духовной традиции. Казачье образование базируется на православных ценностях и традициях казачества, учение образует ум казака, а Православие – воспитание нравственности. Необходимо создавать условия для формирования интеллектуального, духовного и физического развития юного казака, знающего традиции казачества, историю и способному к творческому мышлению и созиданию. Также нужно создать единую систему подготовки молодых казаков, которая будет сочетать качественное профессиональное образование и духовно – нравственное воспитание. Казаки всегда являлись традиционно консервативной здоровой силой и часто благодаря казачеству устанавливались спокойствие и мир. Церковные таинства сопровождали казака на протяжении всей жизни. Поэтому мировоззрение казачества имело религиозный характер и внешне проявлялось в традициях православия. Среди казачества было распространено почитание праздника Покрова Пресвятой Богородицы.
    Просуществовав сотни лет и по своей сути являясь живым щитом православной культуре и славянским землям, не знавшее крепостничества, духовно и личностно свободное казачество можно определить, как воплощение мечты всех народов о некотором всеобщем равенстве, братстве и справедливом обществе, где существует дисциплина, порядок и могучая сила, с которой все считаются.
    Каждый казак должен знать и следовать основным принципам и нормам христианской морали и казачьей нравственности.
    1. Люби Родину.
    2. Служи честно.
    3. Будь прост и доброжелателен.
    4. Люби традиции и обычаи предков.
    5. Пуще благ и самой жизни ставь казачью волю.
    6. Не мсти! Оставляй врага своего на суд Божий, он скор и справедлив!
    7. Будь свободен душой, но страсти держи в оковах.
    8. Сразив врага, будь милостив!
    9. Прощай врагам своим, не трать своей души на ненависть и зависть.
    10. Вступив в казачье общество, служи ему всем сердцем, всем помышлением.
    11. Соблюдай правила и обычай народа своего.

    « …. КАЗАКИ – ЭТО САМЫЕ ЛУЧШИЕ ЛЕГКИЕ ВОЙСКА СРЕДИ ВСЕХ СУЩЕСТВУЮЩИХ.
    ЕСЛИ БЫ Я ИМЕЛ ИХ В СВОЕЙ АРМИИ, Я ПРОШЕЛ БЫ С НИМИ ВЕСЬ МИР »
    НАПОЛЕОН БОНАПАРТ
    КИРИН

    Ответ

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: