З думкою про історію рідного краю

Рік 2012 для козаків Новокодакської паланки МО МГО КЗ «Окремого природо-правозахисного округу МГО Козацтво Запорозьке» є дуже важливим бо у листопаді виконується 10 років її утворення, а також 5-ть років утворення об’єднання «Берегиня».

До складу козачок об’єднання «Берегиня» округу входить Шевцова Зоя Іванівна онука патріота України, вчителя-природолюба, краєзнавця,громадського діяча, таромського літописця Михайла Лояна, який досліджував й у своїх «Таромських зошитах» розповідав про історію рідного Таромського та інших навколишніх сіл що колись були козацькими зимовниками.

Початком заселення місцевості можна вважати 1610-1615 роки. Заснування козаками фортеці Козирева Балка слід віднести на середину XVII століття (1613-1640р.р.) і це козацьке займище було приписане до Новокодацької паланки Запорозької Січі. Офіційною датою заснування Таромського є 1704 рік. Таромчане ніколи не були кріпаками, вважалися державними селянами.

Таромське із козацького зимовника переросло у військову державну слободу (з 1764 р.), згодом – у село (з 1885 р.), селище міського типу (з 1948 р.), мікрорайон міста Дніпропетровська (з 2002 р.). Отже Таромське засновано козаками раніше ніж навколишні Діївка (1755 р.), Сухочівка (1770 р.) та інші.

Мешканці Таромського отримали дозвіл на будівництво церкви в ім’я Покрови Божої Матері. І у 1794 році щойно збудована Покровська церква була освячена й почалось богослужіння. Через 105 років, у 1899 році, церква згоріла. Треба було зводити нову. У 1902 році нова Покровська церква була збудована й освячена. У храмі і зараз зберігаються чудотворні ікони, священні книги, рушники….

Нам пощастило що роботу літописця Михайла Лояна продовжила онучка-козачка Зоя Шевцова. Знайомлячись зі спогадами й дізнаючись про історію козацького краю, педагог за покликанням Михайло Лоян зміг передати енергію духовної автономності інтелігента-народолюбця, своєї національної самодостатності своїй онучці Зої, яка стала медиком, народила (за дідусевим заповітом) трьох козаків і зробила все можливе, щоб спогади вийшли у світ Божій у документально-художньому виданні «Таромське перегук століть». І цю книгу отримали учбові заклади Дніпропетровщини.

Документально-художне видання «Таромське перегук століть». (автори М. Лоян, З. Шевцова. видавництво «Моноліт 2009», тираж 1000 примірників).

Козацький наш осідок, краю милий,
Ти понад три століття вже існуєш,
Нев’янучою славою овіяний,
Чарівною красою нас милуєш… .

* * *

Тернистий шлях пройшли твої народи,
Відстоювали землю, сміх, серця.
Як Запорожці – предки в час негоди,
За волю й правду бились до кінця… .

(слова З. Шевцової).

Мешканці Дніпропетровська, о особисто Таромського вдячні літописцю Лояну М.І. та онучці Шевцової З.І. що вони донесли до нас істину: без знання історії ріднокраю годі впевнено стояли на ногах. Бадилиною – кураїною понесе тебе вітер і станеш ти вічним перекотиполем на цім світі.

Словами Зої Шевцової хочу звернутися до усіх козаків «Пишайтеся, що Ваші коріння-козацькі. Вивчайте, знайте, любить свою історію, пізнавайте своїх предків, бо життя кожної людини на землі не повинно лишитися безслідним, забутим… . Лишається тільки пам’ять серця…» .

І ми козачки об’єднання «Берегиня» та козаки МО МГО КЗ «Окремого природо-правозахисного округу МГО Козацтво Запорозьке» дуже вдячні Шевцовій Зої Іванівні, що вона через літописи свого дідуся Михайла Івановича Лояна донесла до нас через століття красу та величність січеславської землі, яка не була сплюндрована варварським до неї ставленням,малі річки не були отруєні хімікатами і в гаях співали солов’ї, а не накопичувалися радіаційні відходи. Таку землю було за що любити.

 

Любіть, вивчайте,  прославляйте
Свій рідний край, свій Таромський куток,
Та молоді завжди заповідайте,
Щоб берегла чудовий цей райок.

(слова З. Шевцової).

Своєю щоденною любов’ю до рідного краю Зоя Шевцова доводить суспільству, що Україна ніколи не переставала бути козацькою державою і що козацькому роду нема переводу. І Вона як козачка – Берегиня оберігає свій рід, її життя насичене плідною працею спрямованою на безкорисну допомогу людям та на виховання молоді України в дусі козацьких традицій й звичаїв.

І нам також є чому у Зої Іванівні повчитись «Де грамотні люди – там біди не буде!».

Саме життя знову змушує козаків організовуватися, обирати отаманів, старшин. Із козаків відчайдушних,рішучих,сміливих які звикли до небезпеки – утворилось і сучасне МГО «Козацьке Запорозьке».

За свій великий внесок у відродження рідного краю, козацтва Запорозького Шевцова Зоя Іванівна відзначена медаллю МГО «Козацтво Запорозьке» «За Благодійність» та грамотами Головного отамана округу.

Не хочеться бути пафосною, але історія ще оцінить зроблене повною мірою.

Керівник об’єднання «Берегиня»
МО МГО КЗ «Окремого природо-правозахисного округу МГО Козацтво Запорозьке»
Чумаченко І.В.