Тривалість життя козаків

У 16-17 століттях мало хто доживав до старості – всі гинули в боях або походах. Здебільшого похилі козаки ховалися десь в печери, викопували криниці і жили там до смерті.
Але тривале життя було характерним для козаків, особливо в 18 столітті. Про це можна довідатися зі спогадів козака Микити Леонтійовича Коржа, записаних вже в 19 столітті: «Я уродженець Нових Кодаків, до яких прийшли мої пращури на проживання з Малоросії,тобто Гетьманщини, що нині місто Кобеляки Полтавської губернії. Першим із них був прадід Василь Жадан на прізвище, жив на світі 85 літ; другий, дід Тарас Жадан, жив на світі 89 літ і за півтора року до смерті осліп. Його я досить добре пам’ятаю: воджу, бувало, за руку, незрячий-бо. Третій, батько мій Леонтій, на прізвище не Жадан, а Таран — таке прізвисько одержав від куреня запорозького і жив на світі 115 літ, а матір звали Марією, вона теж померла в глибокій старості й похована в моєму садку, де нині мій осідок». Сам Микита Корж прожив 104 роки. Проживав він в зимівнику та мав велику сім’ю: » Оженився я ще за його життя, теж у Кодаках, на дівці Парасці. Дітей мали — сімох синів і чотирьох дочок, з яких дехто помер. Онуків у мене 18 душ та правнуків четверо, і всі вони ще живі. Дружина моя померла 40 років тому».

Отже, тривалим було не тільки життя кошового отамана Петра Калнишевського, а й багатьох козаків. Мабуть цьому сприяв особливий стиль життя козаків.